Внутрішні ревізії

Оцінка

7) одержувати від керівників об'єктів, які ревізувалися, копії на­ казів, листи, видані за наслідками ревізії або перевірки з метою по­ дальшого контролю за вживанням ефективних заходів щодо усу­ нення виявлених недоліків і порушень;

8) самостійно визначати прийоми і методи ревізій та перевірок на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, про­ фесійних знань та досвіду.

Важливе місце в організації ревізійної роботи посідає планування та звітність про роботу ревізійної служби Національного банку України.

При плануванні має передбачатися, щоб установи, структурні підро­зділи Національного банку України, підвідомчих йому підприємств і організацій підлягали комплексній ревізії не рідше одного разу на рік. Кожна ревізія охоплює період, починаючи з наступного місяця після попередньої ревізії до першого числа місяця, в якому вона здійснюєть­ся. Ревізії плануються, як правило, на квартал або півроку. Метою пла­нування ревізій є забезпечення контролю за їхньою періодичністю, за правильним і послідовним здійсненням, за кращим використанням пра­цівників ревізійного апарату і залучених до ревізій інших працівників Національного банку України. У планах зазначаються об'єкти ревізій та строки їх здійснення, періоди, що підлягають ревізії, а також ким вони будуть здійснюватися. Під час визначення об'єктів ревізій — установ і структурних підрозділів Національного банку України, підвідомчих йому підприємств та організацій — виходять з часу здійснення попе­редньої ревізії, її результатів, стану поточної діяльності, інших ознак. Строк визначається залежно від обсягу операцій, які виконує об'єкт ре­візії, тривалості періоду, котрий ревізується, та програми ревізії. За­тверджені Правлінням Національного банку України плани ревізій мо­жуть уточнюватися з огляду на конкретні обставини.

Значна увага приділяється плануванню тематичних перевірок, особливо тих, що здійснюються за дорученням керівництва Націо­нального банку України.

За результатами роботи Управління внутрішніх ревізій (ревізій­ний відділ) складає двічі на рік звітність про свою роботу. Півріч­ний та річний звіти про роботу ревізійної служби Національного банку України характеризуються такими основними показниками:

— кількістю здійснених ревізій і перевірок;

— сумами встановлених незаконних витрат коштів і матеріаль­ них цінностей;

— сумами недостач, розтрат і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, установлених інвентаризаціями під час ревізій у касах і сховищах, резервних фондах, складах у матеріально відповідальних осіб, а також сумами готівки і матеріальних цінностей, списаних за обліком за фіктивними документами;

— сумами фактично відшкодованих у звітному періоді збитків, заподіяних недостачами, крадіжками цінностей, а також незаконни­ ми витратами;

— кількістю осіб, притягнутих до дисциплінарної відповідаль­ ності згідно з наказами, постановами і рішеннями керівництва Наці­ онального банку України, а також керівників управлінь, установ та організацій, ухваленими за результатами ревізій;

— кількістю ревізорів загалом по системі Національного банку України.

Одночасно зі звітом про контрольно-ревізійну роботу Управління внутрішніх ревізій (ревізійні відділи) складає пояснювальну записку та додатки до форм звітності, в яких конкретизуються звітні показни­ки про роботу ревізійної служби Національного банку України.

Ревізії складаються з кількох етапів, кожний з яких передбачає розв'язання конкретних завдань, а в сукупності вони спрямовані на реа­лізацію головної мети ревізії — контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й звітності, розроблення пропозицій щодо усу­нення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

На першому етапі здійснюється підготовка до ревізії, яка пов'я­зана з отриманням більш повної картини про господарсько-фінан­сову діяльність об'єкта ревізії або перевірки, підготовкою програми ревізії (перевірки) та необхідних ревізійних матеріалів.

Вивчення об'єктів, що підлягають ревізії, базується на викорис­танні різних джерел інформації, серед яких: бухгалтерські і статисти­чні звіти; акти ревізій, що були здійснені у попередні періоди; накази і постанови Правління Національного банку України; доповідні запи­ски, письмові заяви і пояснення посадових осіб об'єктів, що будуть ревізуватись; інші офіційні матеріали Національного банку України.

На основі вивчення матеріалів, які характеризують господарсько-фінансову діяльність об'єктів, що будуть ревізуватися, та виходячи з поставлених перед ревізією завдань, складається програма ревізії або перевірки. Ця програма має бути добре і детально продумана і мати на

меті реалізацію конкретних завдань. Під час її складання виходять з тієї ролі, яку виконують установи Національного банку України згідно з чинним законодавством. У програму ревізії включають такі питання:

— збереження грошових коштів, документів і цінностей;

— організація грошового обігу, емісійно-касової та операційної роботи;

— стан бухгалтерського обліку і звітності;

— порядок формування доходів, здійснення витрат;

— правильність формування та використання банківських фон­ дів і резервів;

— інші питання, що випливають із функцій та операцій, які ви­ конують об'єкти, що ревізуються, згідно з чинним законодавством.

Після попередньої оцінки господарсько-фінансового стану об'єк­та ревізії, складання програми її здійснення та інших ревізійних ма­теріалів починається другий етап — безпосереднє проведення реві­зії на об'єкті. При цьому важливе значення має інформація, якою володіють ревізори про об'єкт ревізії, а також їхній досвід практич­ної роботи та рівень відповідних знань. Це дає змогу визначити коло питань, які підлягають перевірці насамперед, здійснювати ревізію ок­ремих питань у суцільному, вибірковому чи комбінованому порядку.

Оскільки ревізія являє собою метод документального контролю, кожна банківська операція оформляється відповідними докумен­тами, тому ревізори оцінку достовірності та законності здійснених господарських операцій починають насамперед із перевірки банків­ських документів, особливо первинних, що обґрунтовують, підтвер­джують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

1 2 3 4